Урядова програма "Доступні ліки"

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

13 травня виповнилося 10 років від започаткування ініціативи ЄС «Східне партнерство»

«Східне партнерство»: чого досягла Україна у співпраці з ЄС?

Рівно 10 років тому було запущено проект Євросоюзу для поглиблення співпраці з пострадянськими країнами Східної Європи. Серед них є і Україна. Що було досягнуто за цей час і яку роль відіграло «Східне партнерство» для розвитку України?

У травні 2009 року Європейський союз оголосив про створення ініціативи «Східне партнерство», основна мета якої полягала у зближенні з шістьма країнами, колишніми республіками Радянського Союзу. Окрім України, до цієї платформи увійшли також Азербайджан, Білорусь, Вірменія, Грузія і Молдова. Кожна з цих країн на той час по-різному була готова до поглибленої інтеграції – це стосувалося не тільки рівня економічного розвитку держав, але й підтримки демократичних інституцій і прав людини. ЄС, не декларуючи своїх намірів розширення на схід, у рамках своєї політики добросусідства прагнув підтримки стабільності у цих державах, зокрема тих, які мають спільні з ним кордони. Мета «Східного партнерства», вочевидь, не обмежувалася лише економічною інтеграцією і проведенням реформ у цих країнах, але й сприяла політичному зближенню країн Східної Європи з ЄС.

Суть «Східного партнерства» полягала також у фінансовій допомозі ЄС у проведенні необхідних економічних і політичних реформ, які згодом мали призвести до підписання Угоди про асоціацію з ЄС, створення зони вільної торгівлі, лібералізації візового режиму з ЄС, розвитку енергетичної галузі і підтримки стабільності й безпеки у регіоні. Попри це, за 10 років існування «Східного партнерства» кількість зон небезпеки у цих країнах лише збільшилась – тепер у п’яти з шести країн є конфліктні території.

Але від самого початку не всі країни «Східного партнерства» чітко заявляли про свої європейські прагнення. Так, в Азербайджані цим процесам перешкоджали системні порушення демократичних цінностей. Тісний зв’язок Білорусі з Росією майже одразу унеможливив будь-які угоди з ЄС. А Вірменія під тиском Росії в останню мить відмовилась від свого наміру підписувати угоду про асоціацію.

Цей проект у Росії, якій теж пропонували до нього долучитися, фактично розцінили як європейські «зазіхання» на «її традиційні регіони впливу». Доля Вірменії спіткала і Україну, коли екс-президент Віктор Янукович у 2013 році неочікувано відмовився підписувати Угоду про асоціацію з ЄС, наслідком чого стала українська Революція гідності.

 

Три основні результати для України

Хоч майже на рік пізніше, але зрештою Україна уклала угоду з ЄС – у червні 2014 року. Того ж року це зробили і ще дві країни-члени "Східного партнерства" - Грузія і Молдова. Окрім цього, громадяни усіх трьох країн отримали право відвідувати ЄС з туристичною метою у безвізовому режимі строком до 90 днів протягом кожних 180 днів.

Угода про асоціацію з Європейським союзом передбачала також відкриття зони вільної торгівлі (ЗВТ), що сприяло збільшенню обсягів торгівлі між Україною та ЄС. Частка ЄС у загальній структурі українського експорту у 2018 році склала 42% і 43% – у загальній структурі українського імпорту, зазначають у Державній фіскальній службі. Експерти також наголошують, що ЗВТ не лише позитивно вплинула на економіку України, але й загалом покращила конкурентоспроможність українських виробництв, які запровадили європейські стандарти.

Серед інших помітних досягнень України в рамках «Східного партнерства» експерти відзначають також низку проведених реформ, без яких не стало б можливим підписання Угоди про асоціацію і надання безвізового режиму. Зокрема, йдеться про програму підтримки децентралізації, реформу державної служби, антикорупційний пакет реформ, програму підтримки малого й середнього бізнесу і покращення міжлюдських контактів.

Яким має бути наступний крок?

Проте усе очевиднішим стає те, що через 10 років після свого запровадження «Східне партнерство» потребує зміни формату й підходів. Про це говорить не лише влада України, чітко окреслюючи свої амбіції щодо вступу в ЄС, але й представники деяких країн-членів Євросоюзу. Але ті, хто закликає надати Україні перспективу членства у ЄС, все ж таки залишаються у меншості.

Така пасивність ЄС викликає обурення серед країн-лідерів у євроінтеграції – України, Молдови й Грузії. На цьому тлі виникають пропозиції про створення окремої гілки «Східного партнерства», яка передбачатиме конкретну програму для цих трьох країн і окрему для Азербайджану, Вірменії й Білорусі.

Так вчергове свою незадоволеність перспективами висловив міністр закордонних справ України Павло Клімкін під час святкового саміту «Східного партнерства» 13 травня. «Можна або залишити, це немов кошик, з якого кожен дістає те, що хоче, – але і зараз цей підхід практично не працює, – або ми дивимося на це як на політичну візію, політичну амбіцію, спрямовану на те, щоб у наших країнах лишалося менше кремлівського режиму, менше Росії, а ставало більше Євросоюзу», – наголосив міністр на потребі зміни підходів «Східного партнерства».

Наразі ЄС зосереджений на виконанні 20 завдань до 2020 року, які затвердили на саміті «Східного партнерства» у 2017 році. У першу чергу вони стосуються продовження реформ у цих країнах у сфері боротьби з корупцією, енергетичній сфері та розвитку громадянських прав і свобод.

 

Джерело: radiosvoboda.org

 

Додаток: Ключові переваги "Східного партнерства" для регіону

    

Бердянська районна державна адміністрація. Весь контент доступний за ліцензією Creative Commons Attribution 4.0 International license, якщо не зазначено інше.