Снять квартиру посуточно. Быстро снять посуточно квартиру в казани. Снять однокомнатную квартиру посуточно. Помощь в получении ипотеки. Удобное получение ипотеки в сбербанке. Что нужно для получения ипотеки. Отопление частного дома. Как сделать отопление частный дом схема. Частный дом монтаж отопления. Восстановление жесткого диска. Быстрое восстановление информации с жесткого диска. Восстановление данных жесткого диска программа. Кредит с плохой историей. Быстрые кредиты онлайн с плохой историей. Срочный кредит с плохой историей. В какой сервер играть в WOW. Топ world of warcraft серверы. Wow серверы pandaria. Круглопалочный станок чертежи. Круглопалочный станок купить дешево. Самодельный круглопалочный станок. Кредит на покупку квартиры. На долго взять кредит на квартиру. Кредит на покупку квартиры.

 

Урядова програма "Доступні ліки"

 

Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту: історичні факти трагедії

27 січня у всьому світу відзначається День пам’яті жервт Голокосту. Саме в цей день у 1945 році було звільнено в’язнів найбільшого нацистського табору смерті Аушвіц-Біркенау в Освенцімі.

Історія вшанування

"Неможливо розповісти про геноцид, але і замовчувати його не можна". Ці слова належать колишньому в’язню Освенцима Єлі Візелю. Він вижив у таборі смерті, щоб стати письменником та журналістом, а у 1986 році – лауреатом Нобелівської премії миру.

Попри те, що Голокост відбувся у 1933-1945 роках, вшанування пам’яті жертв цих трагічних подій розпочалося лише у ХХІ столітті, коли Генеральна Асамблея ООН 1 листопада 2005 року прийняла резолюцію № 60/7. Починаючи з 2012 року, відповідно до постанови Верховної Ради України від 5 липня 2011 року "Про 70-річчя трагедії Бабиного Яру" Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту відзначається і в Україні.

Походження терміну

Слово "голокост" походить від англійського Holocaust та латинського holocaustum від грецького ὁλόκαυστον. Воно являє собою форму середнього роду іменника ὁλόκαυστος, утвореного від ὅλος – "цілий" або "цілковитий" та καύστος – "спалений", "спопелений" (в контексті ритуального жертвоприношення).

Загалом під Голокостом розуміється систематичне переслідування і знищення європейських євреїв і циган нацистською Німеччиною і колабораціоністами протягом 1933–1945 років.

Окрім того, ще вживається Шоа (івр. שׁוֹאָה‎ – лихо, катастрофа) – термін, що вживається євреями на івриті і рідше на деяких інших мовах для позначення політики німецьких нацистів по планомірному знищенню єврейського етносу.

Вирішення "єврейського питання" у нацистській Німеччині

31 липня 1941 році президент Рейстаху та найближчий соратник Адольфа Гітлера Герман Герінг підписав наказ про призначення глави РСХА Рейнхарда Гейдріха відповідальним за "остаточне вирішення єврейського питання". У січні 1942 року на Ванзейської конференції було схвалено програму "остаточного розв'язання єврейського питання". Цю ухвалу не афішували. Євреїв Німеччини, Франції, Голландії, Бельгії посилали на схід, у табори і гето Польщі та Білорусі, розповідаючи їм про тимчасовість такого переселення. Перші депортації розпочалися ще у середині жовтня 1941 року.

Табори смерті

У 1933-1945 роках було створено приблизно 5 тисяч концентраційних таборів нацистами в Німеччині й в окупованій ними Європі. У Польщі створювались табори смерті, які взагалі не було розраховано на проживання великої кількості людей – тільки на швидке знищення новоприбулих. Місця для будівництва перших з них (Хелмно і Белжець) було обрано ще в жовтні 1941 року. Знищення євреїв Польщі отримало назву "Операція Рейнхард" на честь убитого в травні 1942 році у Празі нацистського ватажка Рейнхарда Гейдріха. За розпорядженням Адольфа Ейхмана в першу чергу знищенню підлягали польські євреї і євреї, вигнані з Рейху.

На початку грудня 1941 року почав діяти перший табір смерті в Хелмно. Там євреїв та циган вбивали чадним газом в закритих вантажівках газенвагенах – "душогубках".

За канцлерства Гітлера у 1933 серед найбільш сумнозвісних німецьких таборів існували Белжець, Бухенвальд, Дахау, Майданек, Собібор, Треблінка. Тут в живих тимчасово залишали лише тих, хто допомагав прибирати з газових камер і спалювати трупи, а також сортувати речі вбитих, і тих, хто обслуговував охорону таборів. Всі інші підлягали негайному знищенню

Найбільшим табором смерті був Аушвіц; до весни 1943 року там працювали чотири газові камери, в яких використовувався газ Циклон Б. У період, коли в табір надходило найбільше ув'язнених, щодня труїли газом до 6 тисяч євреїв. До листопада 1944 року в Аушвіці загинуло більше мільйона євреїв, а також десятки тисяч циган, поляків та радянських військовополонених. Загалом у таборі смерті Аушвіц-Біркенау за час його існування загинуло, за різними оцінками, від 1,5 до 2,2 мільйона людей.

Кількість жертв Голокосту

Жертвами Голокосту вважаються 6 мільйонів євреїв у Європі, де разом з 4,5 мільйонами дорослих, було знищено 1,5 мільйона дітей. Саме така кількість вказана у вироках Нюрнберзького трибуналу. Однак це число є умовне, адже повного поіменного списку жертв цієї трагедії немає. Все через те, що до кінця війни нацисти знищували навіть сліди від таборів смерті. Окрім того, часто єврейські громади знищували цілком, і не залишалося рідних, близьких, друзів, які могли б повідомити імена загиблих.

У Національному меморіалі катастрофи (Шоа) та Героїзму "Яд-Вашем" в Єрусалимі зберігаються персональні документи, що свідчать про приблизно 4 мільйони жертв, які поіменно ідентифіковані.

За оцінками "Енциклопедії Голокосту" (видана музеєм Яд-Вашем), загинуло до 3 мільйонів польських євреїв, 1,2 мільйона радянських євреїв, з них 140 тисяч євреїв Литви і 70 тисяч євреїв Латвії.

Єврейське населення СРСР знищувалося, як правило, безпосередньо в місцях його проживання айнзатцгрупами (нім. Einsatzgruppen) СС і колаборантами. По всій Україні майже біля кожного невеликого міста, біля багатьох сіл знаходяться "ями" – яри, куди зганяли і розстрілювали чоловіків, жінок, дітей. Багато громад було знищені безслідно. Із 70 єврейських центрів довоєнної України, доля яких невідома, 43 були знищені ще в 1941 році, а решта – до середини 1942 року.

Голокост в Україні. Бабин Яр

За період з 1941 до 1945 року на українських землях загинуло близько 1,5 мільйона євреїв та понад 4 мільйона українців та представників інших національностей.

Винищення євреїв, яке вже тривало в Польщі та інших окупованих нацистами територіях, було розширене й на Україну одразу після вторгнення нацистських військ на територію СРСР 22 червня 1941 року. Зініційовані нацистами єврейські погроми, в яких брали участь місцеві жителі, зокрема погром у Львові в кінці липня 1941 року, що тривав кілька днів й під час якого загинуло від двох до шести тисяч євреїв. Організаторами погрому виступали німецькі війська, деякі представники польського і українського населення теж брали участь у погромі.

Після погрому кінця червня, на початку серпня 1941 року українська допоміжна поліція знищила близько 5 тисяч львівських євреїв, переважно з інтелігенції. Загалом у перші дні німецької окупації погроми відбулися в 58 українських населених пунктах, в ході яких загинули 24 тисячі євреїв.

У Києві у відповідь на акти саботажу радянських партизанів 29-30 вересня 1941 року київські євреї були зібрані нацистами під приводом переселення й розстріляні в Бабиному Яру. За донесенням німецького офіцера Блоделя, за два дні кількість знищених євреїв склала 33771 чоловік.

Масові розстріли у Бабиному Яру та розташованому поруч із ним Сирецькому концтаборі проводилися і пізніше, аж до звільнення Києва від окупації. У 1941-1943 роках тут розстріляно 621 члена ОУН, серед них і відому українську поетесу Олену Телігу разом із чоловіком.

У жовтні 1941 року в селі Богданівка румунськими окупантами було створено табір знищення. У грудні цього ж року після спалаху епідемії тифу було вирішено знищити всіх в'язнів. Румунська влада (за деякими джерелами – за участю німецьких військ) почала масове вбивство євреїв 21 грудня 1941 року. Операцію знищення євреїв, приурочену до дня народження Сталіна, було названо "Подарунок Сталіну". В'язні були змушені копати голими руками ями в промерзлій землі й складати в них тіла щойно розстріляних або спалених живцем у сараях товаришів по ув'язненню. Кількість жертв, знищених в Доманівському районі, перевищує 115 тисяч чоловік, з них близько 55 тисяч – безпосередньо в Богданівці.

За даними історика, провідного наукового співробітника Музею історії Києва, відповідального секретаря Громадського комітету для вшанування пам'яті жертв Бабиного Яру Віталія Нахмановича, за весь час німецької окупації у Бабиному Яру були розстріляно 90–100 тисяч людей, з них десь 65–70 тисяч євреїв. У 1946 році на Нюрнберзькому процесі наводилася оцінка близько 100 тисяч осіб, згідно висновкам спеціальної державної комісії для розслідування нацистських злочинів під час окупації Києва.

Праведники світу

У 1953 році для вшанування пам'яті жертв і героїв Голокосту рішенням Кнесету був заснований Яд Вашем. Одним з положень рішення було вшанування "Праведників народів світу". Праведником, згідно з рішенням, визнавалися неєвреї, що ризикували життям, рятуючи євреїв під час Голокосту. В 1953 році під юрисдикцією Верховного суду Ізраїлю було створено комісію, в обов'язки якої входить надання почесного звання "Праведника народів світу".

На сьогодні за порятунок євреїв звання Праведник світу удостоєні понад 2,5 тисяч українців, серед них – брат митрополита Української греко-католицької церкви Андрея Шептицького – архієпископ Климентій, київський священик Олексій Глаголєв, батьки першого президента України Леоніда Кравчука.


Джерело: 24tv.ua

 

    

Бердянська районна державна адміністрація. Весь контент доступний за ліцензією Creative Commons Attribution 4.0 International license, якщо не зазначено інше.